„И услышали то пригородки Кієвскіє: Вышегородъ, Черкасы, Каневъ, Путивль, Слѣповродъ, што Кіяне передалися съ городомъ, а господара своєго слышели, ижь утекъ до Бранска, а силу єго всю побито, и вси пришли до великого князя Гедымина изъ тыми вышереченными пригородки Кієвскими, и подалися служити, и присягу на томъ дали великому князю Гедымину: и Переяславляне слышали, ижъ Кієвъ и пригородки Кієвскіє подалися великому князю Гедымину, а господарь ихъ, князь Ольгъ, отъ великого князя Гедымина вбитъ, а оны пріѣхавши, и подалися съ городомъ служити великому князю Гедымину, и присягу свою на томъ дали“.
„И князь великій Гедыминъ, взявши Кієвъ и Переяславль, и вси тыє вышереченныє пригородки, и посадилъ на нихъ князя Миндога, сына Ольгимонта, великого князя Гольшаньскаго, а самъ зъ великимъ веселіємъ въ Литву возвратися. И въ тотъ часъ, будучи великому князю Станиславлю Кієвскому у Браньску, выгнанному одъ великого князя Гедымина, и присла къ нему князь Иванъ Резаньскій, будучи у старости своєй, просячи єго, абы до него пріѣхалъ, и дочку у него понялъ, именемъ Ольгу, бо сына не мелъ, только одную тую дочку, и по смерти єго абы былъ великимъ княземъ Резаньскимъ. И князь Станиславль до него ѣхалъ, и дочку въ него понялъ, по смерти єго былъ великимъ княземъ Резаньскимъ“.
Стрыйковскій, що разъ-у-разъ користувавъ зъ лѣтописи Быховця, взявъ зъ во̂дти оповѣданє, та по своєму звычаю, не розмысливши, чи є въ нѣмъ правда, чи нѣ, окро̂мъ того, що цѣлкомъ списавъ єго въ своѣй хроніцѣ, ще й додавъ до него деяки̂ подробицѣ, во̂нъ зобразивъ у просторому фантастичному оповѣданю хо̂дъ битовъ и по̂дъ Володимиромъ и по надъ Ирпеню (во̂нъ переробивъ назву Ирпени на Перну), а такожь додавъ деяки̂ подробицѣ про облогу Володимира та Кієва; пото̂мъ до лѣтописного оповѣданя во̂нъ ще додавъ, не згадуючи жерела, одну подробицю: во̂нъ каже, що Гедымино̂въ похо̂дъ выкликаный бувъ черезъ самыхъ князѣвъ Волыньскихъ, бо вони зробили нападъ на Гедыминови̂ Землѣ якъ разъ у той часъ, якъ останній воювавъ съ хрестоносцями; Волыньски̂ князѣ нѣ бы то захопили тодѣ мѣста Дрогичинъ та Берестє, що належали до Литвы. Окро̂мъ усего того Стрыйковскій означає навѣть ро̂къ, въ котро̂мъ се сталось, се ро̂къ 1320; сего вже
