руски̂ лѣтописи XIV. та XV. ст., нѣ складчики нѣмецки̂ прускихъ та ливоньскихъ хронікъ. Въ звѣсткахъ, що подає Длугошь (1480 р.) про удѣлы Гедыминовыхъ сыно̂въ, повзятыхъ зъ руско-литовскои лѣтописи, то жь нема и спомину про похо̂дъ. На останку у Мартина Бѣльского (1575 р.) та Кромера (выд. 1568 р.), письменнико̂въ другои половины XVI. ст., сучаснико̂въ Стрыйковского, зовсѣмъ не користувавшихъ працею сего останнёго, не можна во̂дшукати нѣчого про похо̂дъ Гедымино̂въ на Волынь та Кієвъ. Єсть одно то̂льки жерело, що переказує се оповѣданє, то̂льки вже зовсѣмъ коротенько — се Густиньска лѣтопись. Складчикъ сеи лѣтописнои збо̂рки (доведенои до р. 1597) самосто̂йно, не користуючись оповѣданємъ во̂дъ Стрыйковского, оповѣдає про завоёванє Гедыминомъ Волыни та Кієва. Обыдва хроністы користувались звѣстками зъ одного загального жерела, а симъ жереломъ була лѣтопись такъ звана Быховця, складена коло половины XV. ст. (ко̂ньчиться вона рокомъ 1548). Для бо̂льшого выяву, на якому боцѣ правда, мы на початку помѣстимо оповѣданє якъ воно списане въ текстѣ найпершои звѣстки, пото̂мъ вкажемо на додатки та скороченя, яки̂ зроблени̂ у Стрыйковского та въ Густиньско̂й лѣтописи, а на останку вже помѣркуємо подро̂бно про имовѣрно̂сть самого оповѣданя.
Ось якими словами списано оповѣданє про нѣ бы бувше завоёванє Гедыминомъ Волыни та Кієва въ лѣтописи Быховця: „Вспокоивши (Гедыминъ) землю Жомоитскую отъ Нѣмцевъ, и пошелъ на князи Русскія, и приде напередъ къ городу Володиміру; и князь Володиміръ Володимірскій, собравшися съ людьми своими, и вчини бой лютъ съ княземъ великимъ Гедыминомъ. И поможе Богъ великому князю Гедымину, ижь князя Володимера Володимерскаго самого вбилъ, и рать єго всю побилъ, и городъ Володимеръ возметъ“.
„И потомъ поиде на князя Льва Луцкого, и князь Левъ услышалъ, што князя Володиміра Литва вбила и городъ Володиміръ взяли, и онъ не смѣлъ противу стати єму, и побѣжитъ до князя Романа, до зятя своєго ку Брянску; а князи (и) бояре Волыньскіе били чоломъ великому князю Гедымину, абы въ нихъ пановалъ и господаремъ былъ, а земли ихъ не казилъ; и князь великій Гедыминъ, укрѣпивши ихъ присягою й оставивши намѣстниковъ своихъ въ нихъ, и тамъ начнеть княжити,
