нѣ Пиньскомъ, а мавъ собѣ иншу батько̂вщину, мѣсто Острогъ на Волынѣ.
Ще оденъ рускій удѣлъ, князѣвство Витебске, Гедыминъ надбавъ собѣ сумирно; єго сынъ Ольгердъ одружився 1318 р. зъ дочкою єдиначкою останнёго Витебского князя, Ярослава Василевича; Ольгердъ по̂сля смерти тестя одержавъ въ спадщинѣ и єго князѣвство.
На останку право на Волынь Гедыминъ одержавъ, одруживши Любарта Гедыминовича зъ дочкою одного зъ Волыньскихъ князѣвъ; однакъ же дѣйстно се право доведено до вчинку то̂лько 1340 р., якъ вже зовсѣмъ вымеръ ро̂дъ князѣвъ Галицко-Володимирскихъ.
Отъ яки̂ Землѣ складали ти̂ володѣня, яки̂ дѣйстно були по̂дъ властею Гедыминовою; по̂знѣйши̂ литовски̂ переказы окро̂мъ сего додавали Гедыминови забранє навѣть и тыхъ Рускихъ Земель, що були прилучени̂ до великого князѣвства Литовского зовсѣмъ опо̂сля. Истнує н. пр. таке оновѣданє, що нѣ бы то Гедыминъ завоювавъ Волынь та Кієвску Землю р. 1320–1321.
Маючи на увазѣ, що оповѣдає про сю подѣю надбало собѣ велику повсюдно̂сть и що воно багато разо̂въ оповѣдалось яко справдешнє и по деякихъ ученыхъ дѣлахъ та монографіяхъ и навѣть по учебникахъ не то̂льки рускихъ, але й польскихъ, мы поспытаємо показати и початокъ, зъ якого взялось се оповѣданє и свѣдоцтва, яки̂ доводять єго неимовѣрно̂сть и непевно̂сть.
Насампередъ оповѣданє про похо̂дъ Гедымина на Волынь и Кієвъ р. 1320–1321 зъявилося въ хроніцѣ Матвѣя Стрыйковского (выданє 1582 р.), а до того про него нема нѣде нѣякого спомину: нѣ въ сучасныхъ жерелахъ, нѣ по лѣтописныхъ збо̂ркахъ, нѣ въ прагматично-историчныхъ дѣлахъ по̂знѣйшихъ складчико̂въ. Найдавнѣйша н. пр. Литовско-руска лѣтопись, що була складена въ першо̂й половинѣ XV. ст., навѣть и не згадує нѣчого̂сенько про Кієвъ, а тымъ часомъ перечислює околицѣ, що Гедыминъ роздѣлявъ мѣжь сынами; про Волыньску жь Землю каже, що Любартъ єѣ придбавъ черезъ подруже — значить, єѣ Гедыминъ не завоёвувавъ. Такъ же само нѣчого не вѣдають про Гедыминови̂ походы на Кієвъ та Волынь нѣ
