ихъ ажъ за рѣку Велику и такимъ чиномъ змушує хрестоносцѣвъ просити мира у Псковичѣвъ. На останку р. 1324 та 1326 Давидъ зъявляється яко ватажокъ численного литовско-руского во̂йска; зъ нимъ во̂нъ иде на Мазовію та Бранденбурску мархію; въ часѣ сего останнёго походу Давидъ бувъ вбитый мазовецкимъ лицаремъ Андрѣємъ.
Вага, яку придбала собѣ руска народно̂сть у великому Литовскому князѣвствѣ за Витеня та Гедымина, вызначалась въ самому титулѣ, що надали собѣ си̂ князѣ. Въ зносинахъ съ чужосторонными державами Гедыминъ титулувавъ себе королемъ Литвы та Руси (rex Litwinorum Ruthenorumque, або, rex Lethowinorum et multorum Ruthenorum). Се засиленє вплыву руского народного елєменту знати и по по̂знѣйшихъ литовскихъ лѣтописяхъ; вже съ часо̂въ князюваня Витеня лѣтописи прозывають державу, въ котро̂й Витень державъ урядъ не такъ, якъ перше князѣвствомъ Литовскимъ та Жмудскимъ, а „великимъ князѣвствомъ Литовскимъ, Жмудскимъ та Рускимъ“.
Само по собѣ, ся вага, яку надбала собѣ руска народно̂сть за князюваня новои династіи, обо̂йшлася не безъ боротьбы зъ литовскимъ народнымъ елєментомъ; сей останній зовсѣмъ не бажавъ зрѣкатись переваги, що во̂нъ придбавъ собѣ за часо̂въ Тройдена. Хочь въ жерелахъ, яки̂ зо̂стались, складчикъ ихъ мало або й зовсѣмъ не интересується вѣдомостями про внутрѣшній розвитокъ та устро̂й великого князѣвства Литовского, однакъ же изъ малого натякуваня про де-що зъ сего, можна зауважити чимале змаганє корѣнныхъ Литовскихъ Земель зъ новою княжою династією. На чолѣ сего змаганя стоявъ Тройдено̂въ сынъ Пелюза, у котрого Лютуверъ во̂добравъ престо̂лъ. Сей Пелюза ще р. 1286 утѣкъ до хрестоносцѣвъ и за помогою ихъ важився въ протягу чималого числа роко̂въ зновъ вернути собѣ великокняжій сто̂лъ. Для того во̂нъ надавъ собѣ титулъ великого Литовского князя и чинивъ безнастанно напады на крайни̂ околицѣ своєи батько̂вщины; одного разу въ часѣ такого нападу Пелюза захопивъ та поубивавъ близько 70 князѣвъ (regulos), що зо̂брались були справляти весѣлє. Не оденъ разъ сей Пелюза доводивъ до зрады деякихъ литовскихъ проводирѣвъ та коменданто̂въ замковыхъ, що безъ усякои суперечки во̂дчиняли брамы замко̂въ хрестоносцямъ; се доводить, що во̂нъ мавъ на Литвѣ й дого̂дну собѣ партію. То̂льки р. 1314
