народни̂ елєменты: на поганьство та незалежно̂сть во̂друбныхъ земель. Вони зовсѣмъ не жадали єднатися съ христіяньскою Русею, а черезъ се стратили по̂дпору того елєменту, що самъ то̂лько мавъ силу и спроможно̂сть оборонити самосто̂йно̂сть Литовского племени.
Внутрѣшній побытъ великого Литовского князѣвства выявлює ось що на сей часъ: околицѣ намагають обособитись, а багато деякихъ мѣжь ними и справдѣ здобувають собѣ незалежно̂сть во̂дъ власти великого князя. Литовскій князь Ердень н. пр., що корився власти великого князя, робиться княземъ у Полоцку та Витебску. Во̂нъ р. 1264 во̂дъ себе и мѣстъ Полоцка та Витебска склавъ сумирну умову зъ Ливоньскимъ орденомъ та Ригою, а про велике князѣвство Литовске не згадано въ сѣй умовѣ анѣ словомъ. Зъ оповѣданя лѣтописного про стычку Ерденя съ Псковомъ выявляється, що тодѣ въ Полоцко̂й та Витебско̂й Землѣ було чимало дро̂бныхъ удѣльныхъ князѣвъ зъ литовскихъ ватажко̂въ. Усѣ вони були по̂дъ верховодствомъ Полоцкого князя Ерденя, а не Новгородско-Литовского великого князя. По деякихъ власныхъ Литовскихъ Земляхъ можна подыбати ознаки такого жь самого во̂дособленя та незалежности; єсть н. пр. звѣстка (1289 р.) про незалежного князя на власно̂й Литвѣ — Буркивида, що склавъ умову съ княземъ Волыньскимъ Мстиславомъ Даниловичемъ и во̂ддавъ останнёму своє власне мѣсто Волковыскъ у закладъ. Ливоньскій орденъ та єго магістеръ зачисляли Жмудского князя Бутегайде, зъ якимъ вони воювали, за самосто̂йного царя (rex) Жмуди. Сей князь пріймавъ удѣлъ въ складаню умовы Буркивида зъ Мстиславомъ Даниловичемъ.
Зъ усего сего можна вбачати, що багато зменшилося земель на сей часъ, що належали до великого князя Новгородско-Литовского. Ипатієвска лѣтопись свѣдчить, що тодѣ (1270–1282 р.) великимъ княземъ тутечки бувъ Тройденъ; во̂нъ бувъ завзятымъ поганиномъ и щирымъ прихильникомъ до литовскихъ елєменто̂въ народныхъ. Увесь часъ свого князюваня во̂нъ потративъ на боротьбу и боротьбу невдачливу съ чужосторонцями; обороняючи си̂ народни̂ елєменты. Зъ одного боку Тройденови треба було во̂дбиватись во̂дъ Галицко-Волыньскихъ князѣвъ, що хотѣли зновъ вернути собѣ велике
