оборону рускои народности, бо во̂нъ бувъ злученый зъ нею Христовою вѣрою. Въ 1265 р. Войшелкъ скинувъ чернечу „ризу“. За помогою Пиньскихъ князѣвъ во̂нъ здобувъ Новгородокъ; пото̂мъ злучившись зъ Шварномъ Даниловичемъ почавъ люто розправлятись зъ заступниками Литовскои партіи. Стройната вбили душегубцѣ, що по̂дославъ Войшелкъ, въ руски̂ околицѣ вступили руски̂ дружины, а ворого̂въ великокняжои власти та руско-христіяньского державного елєменту Войшелкъ люто ставъ карати. Чимало хто повиненъ бувъ тѣкати, а мѣжь тыми Довмонтъ князь Нальщаньскій. Се бувъ оденъ зъ душегубцѣвъ Мендовговыхъ, а по̂сля во̂нъ вславився у Псковѣ. Бажаючи теперь змо̂цнити панованє руско-христіяньского елєменту въ Литовско-рускому князѣвствѣ, Войшелкъ поклавъ собѣ злучити се князѣвство зъ Галицко-рускимъ: во̂нъ прозвавъ себе сыномъ Василька Романовича Волыньского, а собѣ принявъ за сына Шварна Даниловича. Сему останнёму Войшелкъ во̂ддавъ князюванє, а самъ зновъ вступивъ въ монастырь „плачася грѣховъ своихъ“.
Отакъ повстала перевага руского елєменту на Литвѣ. Але на сему не ско̂нчилося, бо Литовска народно̂сть не покладала собѣ во̂дрѣкатись во̂дъ своихъ запобѣгань на панованє и якъ то̂льки склалась для сего спроможно̂сть, вона заразъ же по̂дняла голову. А така спроможно̂сть зъявилась справдѣ мѣжь р. 1267 та 1268.
На сей часъ майже одночасно не стало и Войшелка и Шварна Даниловича; першого вбивъ Левъ Даниловичь, а другій самъ умеръ. Незгоды, що повстали въ Галицко̂й семьѣ, перешкоджували кому небудь зъ єи члено̂въ обороняти власне право на Литовске князѣвство. Користаючи зѣ сего на великокняжому столѣ зъявилися заступники литовского елєменту. Якъ умеръ Шварно Даниловичь, то въ Литовскому князѣвствѣ литовскій елєментъ переважувавъ бо̂льше надъ двайцять роко̂въ. Для того лѣтописи подають намъ про сей часъ дуже мало вѣдомостей, однакъ же съ тыхъ, що маємо, можна гадати, що за сей часъ Литовске князѣвство стратило багато и силы навкруги себе и внутрѣшнёго звязку, яки̂ колись було придбало собѣ за Мендовга та єго наступнико̂въ. Заступники литовского народу важилися выключно опертись на власни̂ свои
