Сторінка:Исторія Великого Князѣвства Литовского (1887).pdf/40

Цю сторінку схвалено
— 25 —

довго бувъ затриманый рухъ хрестоносцѣвъ на осередкове Литовско-руске князѣвство.

Але не довго Мендовгови довелося чинити таки̂ справы, бо швидко зъявилися ти̂ жь сами̂ перепоны, що й перше, въ само̂й серединѣ державы. Якъ то̂льки зауважили, що нѣчого боятись по̂дбитя по̂дъ себе хрестоносцями, той же часъ антагонізмъ ватажко̂въ зъ околиць почавъ борикатись съ княжою властею. Ипатієвска лѣтопись докладно вказує на те, що по̂дручни̂ князѣ почали вставати супроти Мендовгового самовластя. И Руски̂ и Литовски̂ князѣ у великому числѣ зрадили Мендовгу, за приводомъ Довмонта, Нальщаньского князя, Тройната та володаря Жмудского, Товтивила, що встигъ зновъ захопити собѣ Полоцкъ, та Ерденя, Давилового сына, брата Мендовгового у другихъ. Въ 1263 р., тодѣ якъ Мендовгъ чинивъ похо̂дъ на Романа, Бряньского князя, зрадники вбили єго зъ двома молодшими сынами въ таборѣ.

Мендовгъ загинувъ, але держава, що во̂нъ утворивъ, вже була така мо̂цна, що не розпалась, не дивлячись на усобицѣ, яки̂ повстали по̂сля єго смерти. Кождый зъ єго уряднико̂въ, якимъ було нѣ бы то такъ важко жити по̂дъ єго самовластємъ, и яки̂ и вбили єго за жадобу самодержавства, кождый мѣжь ними теперь поспѣшається станути на чолѣ розлогои Литовско-рускои державы. Для того мѣжь душогубцями Мендовговыми заразъ же настає уперта боротьба. Въ сѣй боротьбѣ вже не чути про оборону самосто̂йности во̂друбныхъ околиць та земель, — теперь вже на першому мѣсци стоить боротьба за великокняжій сто̂лъ, кому на нѣмъ сидѣти. А середъ сеи особистои боротьбы можна вже вбачати боротьбу двохъ народныхъ елєменто̂въ за перевагу въ державѣ. По черзѣ въ сему народному антагонізмѣ шукають собѣ запомоги усѣ, що добиваються великокняжого стола.

По̂сля Мендовговои смерти мѣжь зрадниками вчинився розпадъ на двѣ партіи, во̂дповѣдно двомъ народнымъ елєментамъ. На чолѣ однои стоявъ Стройнатъ, заступникъ Жмуди, що до половины XV. ст. сама то̂лько сущо обороняла Литовскій елєменть; на чолѣ другои партіи бувъ Товтивилъ, князь Полоцкій. Сей останній вже заздалего̂дь зробився христіяниномъ, давно зрущився и давно стоявъ у звязку зъ Новгородомъ та Псковомъ. Си̂ партіи починають задля подѣлу Мендовговои спад-