Полочане вѣчемъ ся справляли, какъ великій Новгородъ и Псковъ“. Певно, що ще не встигъ вѣчевый розпорядокъ умо̂цнитись въ Полоцку, що Мингайлови довелось легко подолѣти Полочанъ та спорудити друге Литовске князѣвство. На останку третій Литовскій ватажокъ Скирмунтъ, подолѣвъ Мстислава, Туро̂вского князя, забравъ Туро̂въ, Пиньскъ тя Мозыръ и заложивъ Литовске князѣвство понадъ Припетю. Якъ няти вѣру переказови, то сей Скирмунтъ перше во̂дъ усѣхъ въ Руско̂й Землѣ побивъ Монголо̂въ. На чолѣ литовского та руского во̂йска Скирмунтъ нѣ бы то коло Кайданова побивъ ханьского темника и не давъ Монголамъ брати податки въ своєму князѣвствѣ.
Само по собѣ на си̂ переказы треба дивитись то̂лько, якъ на свѣдоцтво того, що вже коло половины XIII. ст. склався загальный рухъ багато деякихъ литовскихъ ватажко̂въ на Русь для забору земель, а не на якъ зовсѣмъ имовѣрни̂ звѣстки въ подробицяхъ. А що на таке загальне свѣдоцтво можна покластись, на те єсть вже справдешни̂ свѣдоцтва, хочь и урывкови̂ рускихъ лѣтописей. Въ Ипатієвско̂й лѣтописи є згадка, що 1246 р. Пиньскъ то̂лько черезъ те не попавъ до рукъ Литовского ватажка Айшвна Рушковича, що єго оборонивъ Данило та Василько Романовичѣ; въ наступному роцѣ другій Литвинъ — Лугвеній, зновъ зъявився въ Пинско̂й околицѣ; тутъ можна зъ оповѣданя лѣтописного тямити, що Лугвенію допомагавъ Пиньскій князь Михайло, и не зъ великою радостю зустрѣнувъ Галицке во̂йско. У двохъ иншихъ лѣтописяхъ зустрѣчаємо звѣстки, що року 1239 у Смоленьску князювавъ невѣдомый на имя Литвинъ, а зво̂дто̂ль єго выгнавъ Ярославъ Всеволодовичь. Року 1245 изъ Волыни до Кієва ѣхавъ Пляно-Карпіні и во̂нъ свѣдчить, що небезпечно було ѣхати черезъ Литовцѣвъ „що часто нападають на Руску Землю, особливо по тыхъ мѣсцяхъ, де намъ треба було ѣхати“.
То̂лько съ часу закладинъ въ такъ звано̂й Чорно̂й Руси князюваня въ Новгородѣ Литовскому, де княземъ бувъ Литовскій князь, Рынгольто̂въ сынъ Мендовгъ, можна суще сказати, що на Руско̂й Земли повстало Литовске князѣвство. На се вже єсть певни̂ звѣстки въ историчныхъ жерелахъ. Литовски̂ переказы засновины сего князѣвства придають ще батькови Мендовга — Рынгольтови, сынови Альгимунта, володареви у власно̂й
