не дають справдешнёго розумѣня про всѣ дро̂бни̂ удѣлы Полоцкои Землѣ. Єсть н. пр. у Генриха Латыша звѣстка про два дро̂бни̂ удѣлы руски̂ на рѣчцѣ Двинѣ та въ по̂вденно̂й Ливоніи, що до року 1211 були по̂дъ властею Полоцка; Нѣмцѣ во̂дъ року 1204 до 1224, якъ оповѣдає Латышь, ко̂лька разо̂въ мали стычки зъ Рускими князями Василькомъ съ Кокенгавзена (Wesceke de Kokonois) та Всеволодомъ зъ Герсики (Wissewalde de Gersika), а про сихъ князѣвъ та про ихъ Землѣ лѣтописи руски̂ зовсѣмъ не подають звѣстокъ. При такому дро̂бному подѣлѣ Полоцкого князѣвства та при такихъ безнастанныхъ усобицяхъ князѣвъ та удѣло̂въ мѣжь собою, князѣвъ зъ вѣчами, пригородо̂въ зъ мѣстами даремно тратиться сила Кривицкой Землѣ, запутуються во̂дносины, загублюється розумѣнє загальныхъ, широкихъ метъ суспо̂льного житя. Князѣ та вѣча для здобутя силы на усобицѣ просять запомоги у бо̂льше мо̂цныхъ сусѣдъ, часомъ у Рускихъ князѣвъ, Кієвскихъ, Черниго̂вскихъ та Смоленьскихъ, а часомъ и мѣжь чужостороньцями — у Нѣмцѣвъ та Литовцѣвъ.
Черезъ се саме Литовцѣ починають зъявлятись чимъ дальше, тымъ частѣйше на Полоцко̂й Руси, чи то яко спо̂льники, чи яко вороги Рускихъ князѣвъ. Въ лѣтописяхъ вже коло половины XII. ст. зъявляються звѣстки про князя Городеньского Володаря Глѣбовича, що въ спо̂лцѣ зъ межовыми литовскими волостями напускає острахъ на своихъ родичѣвъ. Сей Володарь Глѣбовичь на той часъ, якъ року 1159 усѣ Полоцки̂ князѣ заприсягли оденъ одному на часовый миръ, не схотѣвъ миритись „не цѣлова креста, тѣмъ, оже ходяше подъ Литовою въ лѣсѣхъ“. Во̂нъ у купѣ зъ Литвою 1162 р. побивъ во̂йско Полоцкого князя Рогволода Борисовича и змусивъ єго во̂дречись во̂дъ Полоцкого князюваня. Во̂нъ навѣть захопивъ Полоцкъ 1167 р. и прогнавъ зъ во̂дти князя Всеволода Васильковича. Тай не самъ то̂льки сей князь обертався за запомогою до Литовцѣвъ, що бъ засилити сво̂й вплывъ на Русь. Єсть звѣстка 1180 р., що у во̂йску єго суперечника Всеслава Васильковича „бяхуть и Либь и Литва“. А невѣдомый лѣтописямъ рускимъ князь Всеволодъ зъ Герсики окро̂мъ того, що бувъ у спо̂лцѣ зъ Литовцями та дозволявъ имъ переплывати черезъ Двину для нападо̂въ на Ливонію а навѣть одружився
