Сторінка:Исторія Великого Князѣвства Литовского (1887).pdf/27

— 12 —

організаціи цѣлого племени и замѣсть сумирнои власти жрецѣвъ, що держалась то̂лько моральнымъ вплывомъ, постановити власть князѣвъ, узброєныхъ мечемъ — бо во̂нъ дуже бувъ потрѣбный для утриманя племѣннои самосто̂йности. Поки ще Русь та Поляки були сусѣдами у Литовцѣвъ, доти обоп̂ольни̂ во̂дносины обохъ племенъ не мали въ собѣ характеру ворогованя, що все нищить на своѣй дорозѣ. Якъ траплялись напады Рускихъ та Польскихъ князѣвъ на Литовски̂ Землѣ, то вони ко̂нчились часовымъ опустошуванємъ волостей, що були на межѣ, та вымаганємъ данины. Зъ свого боку Литовцѣ робили напады на Новгородски̂, Полоцки̂ та Мазовецки̂ околицѣ за здобычею. Таки̂ обопо̂льни̂ стычки не мали на метѣ нѣ по̂дбитя Литовского племени по̂дъ себе зъ боку Славянъ, нѣ забору Славяньскихъ Земель зъ боку Литовцѣвъ. То̂лько на той часъ, якъ при ко̂нци XII. ст. та на початку XIII. ст. по́мѣжь зъ Литвою зъявився новый гро̂зный сусѣдъ, обставины змѣняються. Сими сусѣдами були Нѣмцѣ. Якъ то̂льки вони поселились зъ двохъ ро̂жныхъ боко̂въ Литовскои Землѣ, заразъ же выявили до чого що йде: имъ треба було захопити Литовски̂ Землѣ и вони користували, яко мога, зъ непоєднаня Литовскихъ племенъ. Нѣмецки̂ лицарски̂ ордены мали на користь собѣ спочутє та матеріяльну запомогу усего латиньского свѣта, бо удавали, що вони напирають на Литву, бажаючи то̂лько обернути поганцѣвъ на христіяньство. Литва зъявлялась широкимъ полемъ для здобутя славы, въ Литвѣ знаходились усѣ засобы вдовольнити лицарскій потягъ захо̂дно-европейскихъ палядино̂въ; не ходячи далеко до Палестины — въ Литвѣ и можна було навертати поганцѣвъ у Христову вѣру и було й близько и безпечно. Замѣсть важкихъ переходо̂въ черезъ палючи̂ Сирійски̂ пустынѣ, замѣсть справдешнёи та небезпечнои боротьбы зъ безчисленною Монгольскою та Турецкою ордою зъявилась для лицарства спроможно̂сть здобувати славы недалеко, по́мѣжь майже зъ власною землею; бо треба було йти то̂льки черезъ тѣнисти̂ лѣсы Нѣманьски̂; а замѣсть небезпечныхъ стычокъ доводилось ту палити нѣчимъ не захищени̂ литовски̂ села, та рубати мечемъ майже не узброєныхъ литовскихъ селянъ; а однакъ же захо̂дна суспо̂льно̂сть дивилась на си̂ вчинки, яко на славни̂ вчинки, що були присвячени̂ на славу церкви божои. Ото жь для здобутя такои голоснои, хочь и не дешевои