колисьто князювали въ Ошмянѣ, Довойны походили во̂дъ князѣвъ въ Ейкшишкахъ, Монвиды — въ Гравжишкахъ, Гедройти — въ Гедройшишкахъ; опро̂чь сего лѣтопись вказує й на самосто̂йныхъ князѣвъ: въ Утянѣ, Ейраголѣ, Керновѣ, Юрборку, Кунасовѣ, Вилькомирѣ, у Земляхъ Завельско̂й, Давалто̂вско̂й, Заналещаньско̂й и т. д. 3. Зъ самого оповѣданя складчика лѣтописи можна вбачити, що всѣ си̂ князѣ були сучасниками, якъ нѣ квапиться во̂нъ постановити ихъ въ поспо̂льному рядѣ та въ генеальогичному звязку одного зъ другимъ. Бо зъ 39 именъ князѣвъ, яки̂ згадує лѣтопись до часу князя Витеня, бо̂льше нѣ жь 20 впадають на часъ во̂дъ приходу Нѣмцѣвъ до Лифляндіи (1186 р.) до того часу, якъ почавъ князювати Мендовгъ (1235 р.). Про бо̂льшо̂сть сихъ князѣвъ лѣтопись оповѣдає, що вони князювали довго („пануючи князю Троняте не мало лѣтъ, потомъ умеръ“. „Рынгольтъ жилъ много лѣтъ и умре“ и т. д.). Такъ же само на часъ во̂дъ нападу Батыя (1240 р.) до вкнязюваня Витеня (1293 р.) впадає 33 князѣвъ. Значить, и лѣтопись Быховця свѣдчить про ту ж саму ознаку въ побытѣ на Жмуди та на Литвѣ, про яку маємо що до Прусіи та Землѣ Ятвяго̂въ певнѣйши̂ та докладнѣйши̂ свѣдоцтва зъ другихъ жерелъ. Такимъ побытомъ мы покладаємо, що до половины XIII. ст. Литовске племя не складало державы, а воно складалось зъ великого числа невеликихъ волостей, безъ жадного політичного звязку. Урядъ по сихъ волостяхъ держали незалежни̂ ватажки. Єднались же до купы народы Литовского племени переважно єдностю етнографічною та культурною: єдностю роду, мовы, побыту складали мѣжь народами Литовского племени звязокъ етнографічный, а тожсамо̂сть переказо̂въ та релігійного культу — звязокъ моральный, культурный. Сей останній звязокъ выявлявъ себе черезъ суспо̂льни̂, осередкови̂ для цѣлого племени храмы та черезъ суспо̂льный станъ жрецѣвъ, що стояли по̂дъ урядомъ осередковои жрецкои громады Кривито̂въ та єи начальника Криве — Кривейта.
Якъ бы Литовскому племени довелось въ своєму житю поступати повагомъ, съ провола, безъ мо̂цного примусу навкруги, то мабуть воно склало бъ зъ себе теократичну державу або спо̂лку бо̂льше-менше чималыхъ племенъ та околиць по̂дъ властею найстаршого жреця. Але исторични̂ обставины змусили Литовцѣвъ поспѣшитись зъ укладомъ політичнои
