сягають то̂льки до половины XIII. ст. Перши̂ мѣста въ Прусіи збудовани̂ хрестоносцями, по̂сля забраня ними сеи краины. Єсть згадка про мѣсто Тервета въ Землѣ Жемгалы, але воно узброєне було тубольцями то̂лько при ко̂нци боротьбы ихъ зъ Ливонцями, се бъ то при ко̂нци XIII. ст. Въ Землѣ Ятвяго̂въ ти̂ мѣста, яки̂ зъявились тамъ, були заложени̂ Волыньскими князями тодѣ, якъ вони по̂дбивали єѣ по̂дъ себе. Руски̂ князѣ споружали мѣста и на межѣ власнои Литовскои Землѣ, н. пр. Гродно, що лѣтопись вже згадує по̂дъ 1128 р. та Новгородокъ Литовскій, що бувъ нѣ бы то заложеный Великимъ княземъ Ярославомъ. Що жь до мѣстъ власныхъ Литовскихъ, то бо̂льше-менше имовѣрни̂ переказы та звѣстки про засновины ихъ можна во̂дшукати не ранѣйше во̂дъ половины XIII. ст.; само собою, розумѣється, якъ не звертати уваги на хронольогію для литовскои исторіи, що выгадавъ, якъ схотѣвъ, Стрыйковскій. Лѣтопись н. пр. згадує по̂дъ р. 1252 про мѣсто Воруту на Литвѣ и Твиреметь на Жмуди; згадку про Керно̂въ здыбаемо коло 1250 року, про Ейраголу р. 1262, про Гольшаны 1280 р., про Ковно 1280 р., про Тельши, Вильну, Троки, Лиду то̂льки 1320 р. и т. д.
Литва не мала не то̂льки мѣстъ, яко осередко̂въ, що єднали земство, — тамъ не було и жаднои монархічнои власти такои, що бъ мала силу и спроможно̂сть верховодити значною — якою-небудь частиною Литовского племени. Про се свѣдчать усѣ жерела такъ само, якъ и про те, що Литва не мала мѣстъ. Руски̂, польски̂ и нѣмецки̂ лѣтописи, оповѣдаючи про стычки Литовскихъ племенъ зъ сусѣдами до половины XIII. ст., разъ-у-разъ згадують то̂льки назвы того або иншого народу, або Литовского племени, нѣ однѣсенького разу не прозываючи на имя якого-небудь Литовского ватажка або князя, навѣть не споминаючи про те, чи вони мали якого-небудь проводиря або державця. Вже то̂льки тодѣ, якъ звѣстки про Литовске племя робляться бо̂льше докладными та дро̂бязговыми, се значить коло половины XIII. ст., — можна зустрѣнути споминъ про литовскихъ ватажко̂въ; одначе сами̂ си̂ звѣстки дають зрозумѣти, що державнои власти, що бъ огортала значну частину Литовскои Землѣ, не було. Се значить, що до другои половниы XIII. ст. — власть державцѣвъ, що були вѣдоми̂ лѣтописцямъ, обо̂ймала то̂льки невелики̂ околицѣ, во̂друбни̂ волости; си̂ дер-
