черезъ свою мѣсцево̂сть, бо складалась зъ острово̂въ середъ озеръ та болотъ: уся земля була роздѣлена мѣжь хлѣборобами и такъ переходила во̂дъ батько̂въ до дѣтей. Пройшовши такимъ робомъ вздовжь и въ поперекъ усю краину сего варварского народу, Болеславъ забравъ багато здобычи, захопивъ у неволю безчисленну силу чоловѣко̂въ та жѣнокъ, хлопцѣвъ та дѣвчатъ, нево̂льнико̂въ та нево̂льниць; багато спаливъ сѣлъ та будынко̂въ (aedificia villasque multas) и безъ бою зъ здобычею вернувсь у Польщу“. Винкентій Кадлубокъ, другій польскій лѣтописець, такъ же само оповѣдаючи про походы Польскихъ князѣвъ на Прусо̂въ, во̂дзначає литовски̂ околицѣ. Згадуючи про нападъ на Прусію (1167 р.) Болеслава Кучерявого, Кадлубокъ каже: „Зо̂бравши чималу ватагу, Болеславъ поклавъ собѣ по̂ти походомъ у землю Гето̂въ (Прусо̂въ), недоступну черезъ свою мѣсцево̂сть, але зовсѣмъ не узброєну штукою“. А Длугошь до сего ще додає: „Вже ватажки та во̂йско польске уво̂йшли въ саму середину, гублячи люто й старыхъ и малыхъ и палячи багато хуторо̂въ та сѣлъ (villas et vicos)“. Сей Кадлубокъ же описуючи похо̂дъ Польского князя Казимира Правдивого на Ятвяго̂въ (1192) ось що оповѣдає про околицѣ, що заселяло се племя: „Поллексіяне (Ятвяги), що належать до Гето̂въ або Прусо̂въ, наро̂дь лютѣйшій во̂дъ дикихъ звѣро̂въ, сторона ихъ, черезъ болота та нетры та лѣсови̂ пущѣ, зовсѣмъ неприступна“. Поляки вступивши въ сю краину „палили: храмы, хуторы, села, будо̂влѣ та клунѣ съ хлѣбомъ. Мѣстъ вони не мають, бо наче дики̂ звѣрѣ, не вѣдають мѣстовыхъ муро̂въ“.
Захо̂дни̂ жерела вказують на те жь саме въ побытѣ Литовцѣвъ. Складчикъ житя св. Войтѣха, оповѣдаючи про его вандро̂вку до Прусо̂въ, згадує то̂лько про сельски̂ оселѣ (villa, pagus, vicos). Петро Дюсбургъ, що зъ великою подробицею описавъ, якъ хрестоносцѣ завоювали Прусію, нѣ одного разу не згадує про мѣста въ сѣй краинѣ, а то̂льки згадує часомъ про узброєни̂ окопы та засѣки (castra et firma). Про таки̂ часови̂ узброєни̂ окопы у Ятвяго̂въ нагадує й Ипатієвска лѣтопись подъ рокомъ 1194, прозываючи ихъ назвищемъ „тверди“.
Обертаючись до исторіи закладинъ тыхъ мѣстъ, що повстали опо̂сля, мы зауважимо, що часъ ихъ повстаня, и докладни̂ звѣстки, и народни̂ переказы про ихъ закладины, —
