довгою смугою. Зъ сеи речи такожь Прусы заздалего̂дь змушени̂ були почати боротьбу зъ сусѣдами и обороняти свою самосто̂йно̂сть; для того перше и повнѣйше нѣ жь инши̂ народы Литовского племени розвинули во̂друбни̂ ознаки первѣстнои народнои культуры: народни̂ міты Литовскои вѣры, жрецкій станъ и епічни̂ народни̂ оповѣданя (про Вайдевута та Прутена). Жрецкій станъ довгій часъ складавъ єдиный звязокъ, що скуплявъ въ одно всѣ поколѣня та народы Литовского племени, а епічни̂ оповѣданя оголошували стародавну боротьбу Прусо̂въ зъ Мазовшанами, по̂дбитє першихъ останними, и те, якъ Прусы вызволилися зъ неволѣ и якъ за давныхъ давенъ розселялося цѣле Литовске племя. На конецъ останній наро̂дъ Литовского племени Ятвяги, починаючись во̂дъ по̂вденнои межѣ власнои Литвы и мѣстячись на довгому та вузкому клину мѣжь Мазовшанами та Дреговичами, простягались вздовжь Захо̂дного Буга до по̂вно̂чныхъ межь Волыньского князѣвства.
Однакъ же всѣ отси̂ вѣти Литовского племени то̂льки въ етнографічному розумѣню слова складали во̂друбни̂ народы. Політичнои власти, що бъ єднала ихъ у одно, не було не то̂льки у во̂друбныхъ народо̂въ, але й у во̂друбныхъ поколѣнь, зъ якихъ складались си̂ народы. Навѣть характерною ознакою побыту Литовцѣвъ було те, що вони не мали першихъ початко̂въ державства, яки̂ на прикладъ були у Славянъ съ того часу, якъ споружени̂ були мѣста. Си̂ мѣста були осередками земскои єдности у кожного славяньского племени, де мѣркували про суспо̂льни̂ справы и зъ во̂дко̂ль розходились постановы для племенъ, що належали до сихъ мѣстъ. Що жь до Литовскихъ Земель, то руски̂ лѣтописи, оповѣдаючи про походы Рускихъ князѣвъ на Литву вже зъ X. ст., нѣ одного разу не згадують про мѣста, а се значить, що ихъ и не було. Ще докладнѣйше свѣдчать про се саме польски̂ лѣтописцѣ, описуючи походы Польскихъ князѣвъ до Прусо̂въ и Ятвяго̂въ. Мартинъ Галь ось якъ оповѣдає про похо̂дъ Болеслава III. на Прусо̂въ (ро̂къ 1110) „Болеславъ вступивъ у ихъ землю у зимѣ по леду черезъ озера та болота, бо то̂льки такъ и можна було доступитись у ихъ краину; перейшовши такимъ чиномъ черезъ озера та болота та досягши вже заселенои землѣ, во̂нъ не мавъ спроможности забрати нѣ замко̂въ, нѣ мѣстъ, бо ихъ тамъ зовсѣмъ не було; краина ся оборонялась то̂льки
