и вони обертаються за чужосторонною запомогою; ся жь запомога накидає имъ зовсѣмъ нево̂дповѣдни̂ для нихъ формы.
За сихъ то часо̂въ исторія великого князѣвства дуже цѣкава черезъ во̂дносины двохъ елементо̂въ, етнографічныхъ та побытовыхъ, що складали єго, а такожь черезъ змаганє ихъ до обопо̂льного зъєднаня. Для того то сей дослѣдъ подасть ти̂ умовы, при якихъ складалось тодѣшне суспо̂льне житє великого Литовского князѣвства, якъ се можна зробити, маючи дуже мало жерелъ про той давный часъ.
ЛИТВА та РУСЬ
То̂лько коло половины XIII. ст. вперше зъявляються Литовцѣ на Украиньско-руско̂й Землѣ, а въ купѣ зъ симъ вызначається и перше змаганє спорудити Литовску державу. Доведене жь до дѣла се змаганє було то̂лько на початку XIV. ст., тодѣ, якъ литовского роду князѣ, по̂дбили по̂дъ свою власть майже всю захо̂дну половину Украиньско-рускои Землѣ. Що бъ зрозумѣти поспо̂льни̂ подѣѣ, треба злучити до купы и увесь хо̂дъ сего руху, и ти̂ вѣдомости, що до̂йшли до насъ про станъ обыдвохъ племенъ передъ тымъ часомъ, якъ вони вступили въ складъ однои державы.
Литовске племя стає вѣдомымъ въ исторіи вже тодѣ, якъ воно поселилось на Балтійскому побережу мѣжь уйстями Вислы та Захо̂днои Двины. Во̂дъ сего побережа Литовски̂ оселѣ входили клиномъ мѣжь Славяньскими землями, заселяючи низшу половину течіи Захо̂днои Двины зъ обохъ єи боко̂въ, та рѣчокъ, що вливаються въ неи, а такожь въ продовжь усего Нѣмана и єго рѣчокъ. Сами̂ крайни̂ Литовски̂ оселѣ сягали ажь до низу Вислы на заходѣ, а на полудни до середнои течіи Захо̂дного Буга. Якъ не числити не дуже великого мѣсця бо̂ля уйстя Захо̂днои Двины, де Литовцѣ стыкались съ Фіньскимъ племенемъ Ливо̂въ, то на всему останнёму просторѣ своихъ земель, вони межували скро̂зь зъ Славянами. На сходѣ Литовцѣ межували съ Кривичами та Дреговичами, на по̂вденному заходѣ зъ Мазовшанами та Поморянами. Не дивно, що така
