Ця сторінка вичитана
ред моїх хорих зойків щира юнацька душа відшукала для себе часом і де-що втїшного та відрадного, — з мене було б досить… Поміщені між иньшим тута переклади з великорускої мови становлять невеличкий початок ширшої працї, за котру я взявся, щоб познакомити україньску громаду (особливо — галицьку) з кращими взірцями багатої сусїдскої поезиї. Коли б тільки лиха доля не стала на перешкодї до здійсненя мого смиреннїйшого заміру, не знївечило його, як чимало других. Та будь що будь рушив у дорогу, то годї спинятись!
Червінь 1895.
Павло Граб.
