Переважна частина того, що я зібрав отут до купи, написана в нинїшньому 1895 роцї, а явилась випливом тих тяжких болїв душевних, які переживав останнього часу. Тому то такі сумні, тужливі гуки посилаю до рідного краю „з півночи“ і тому то так багацько в збірничку особистих мотивів, котрими по моїй думцї найменше повинен займатись сьпівець-громадянин. Але думка — думкою, а почуванє — почуванєм. Може мінї соромно буде колись згадати про ту слабість внутрішних сил, про той упадок духа, що сплодили подавані оце читачеви мої розпучні сьпіви, може… Гірко подумати, та ще гірше було б знищити без жалю ті вистраждані сьпіви, власними руками пошматувати своє намучене серце; знайдуться людцї, що й без нас „сю паньщину одбудуть“, нехай же й відбувають. Коли б се-
Сторінка:З півночи. Твори Павла Граба (1896).pdf/3
Ця сторінка вичитана
ПЕРЕДМОВА.
