Вчора грім на базарських рівнинах,
Вчора січі тривожна луна,
А сьогодні лиш кров'ю по долинах,
Людських трупів сумна тишина.
А сьогодні над впавшими вітер
Похоронні співає пісні…
Сходить сонце в поклоні пред мітом
Степові Красуні–Землі…
Сходить сонце… Підводяться хмари
Смерть геройську оплакать без сліз…
На снігах кров горить, як пожари,
Над снігами стоіть чорна вість.
Трупи скрізь!… Такі руки крижані! —
Вдруге ім для борні не повстать…
Гострим болем порепані рани
І конанням роздерті уста!…
Тиша в полі базарськім, лиш вітер
Похоронні співає пісні!…
Вони вмерли, щоб смертю зігріти
Вільний дух дорогоі землі!…
Вели іх колонами в поле на страту
У ранок осінній, у ранок лункий.
Висвистував вітер над ними проклятий,
Безжалісний вітер, холодний, чужий
На устах іх ні слова жалю чи розпуки,
Ні суму, ні сліз не було в іх очах,
Хай вітер і хмари!… Хай кружаться круки!
Ввижався ім дальше нескінчений шлях!
