Ця сторінка вичитана
ЛЕБЕДИНІЙ ЗГРАЇ.
Ви в ирій линете від сірого туману,
Від сірих днів, від суму і нудьги
На срібло чистеє спокійного лиману,
На пишні береги.
Не жаль вам тих, що сміло гинуть по дорозі
Від пург і бурь скажених і сліпих:
Вам ирій мріється кріз сльози,
А сонце суше їх.
І скільки вас в борні розбилось об граніти,
І скільки вас сконало серед мук, —
Але і смерть була безсила вас спинити
І вбить ваш вільний дух.
Летіть!… Коли-ж ви будете бенкет справляти,
Згадайте мертвих словом жалібним…
І наперед, ніж келих сповнений підняти,
Ударте в дзвін по ним!
1904 р.
