Сторінка:З журбою радість обнялась.djvu/51

Ця сторінка вичитана

ЗІМОЮ.

 

Дивилося сонце на срібниї віти,
Всміхалося їм, і вони не змогли
Усмішки блискучого сонця стерпіти
І танути в млості якійсь почали…

І срібло ростало… І бачили віти,
Як капали сльози по одній із них,
Як сонце сміялось і сяло в блакіті…
О, сонце! на що ти всміхалось до їх?!


1904 р.