Квіти сяють і радіють,
Квіти миються росою,
Хочуть хвилю заквітчати
І барвінками обвить.
Хвиля-ж вже давно сміється
І над квітами глузує:
„Гей, квітки, кохайте трави, —
Я родилась не для вас!“
Вьється вітер, шепче: „хвиле!“
Вьється вітер, шепче: „люба!
Покохай мене вродлива:
Смілий, буйний, вілний я!“
Я візьму тебе на крила
З цього озера тісного,
Що деревами закрито
І закуто в береги.
