Хвиля-ж вже далеко льється
І над лозами глузує:
„Гей, ви, лози кривобокі!
Хай вас люблять комиші!“
Гнуться квіти, шепчуть: „хвиле!“
Гнуться квіти, шепчуть: люба!
Вийди ти до нас на берег:
Ми кохаємо тебе…
Тут, на березі зеленім
Льються пахощі чудові,
Шелестять казки осоки,
Роси сиплються вночі“.
Шепче хвиля: „любі квіти!“
Шепче хвиля: „бідні квіти!
Ви не знаєте і досі,
Що давно люблю я вас“…
