Шепче хвиля: „любий ясень!“
Шепче хвиля: „пишний ясень,
Я-ж давно тебе кохаю…
Ти не віриш? Бідна я“…
Ясень мліє, ясень сяє,
Ясень віти простягає,
Щоб обняти срібну хвилю
І про смуток росказать.
Хвиля-ж вже втекти успіла,
Хвиля-ж вже давно сміється
І у ясеня питає:
„Невже краща я від верб?“
Гнуться лози, шепчуть: „хвиле!“
Гнуться лози, шепчуть: „люба!
Покохай нас, срібна хвиле:
Ми вродливі і гнучкі“.
