Сторінка:З журбою радість обнялась.djvu/108

Порвалися струни на арфі…
І арфа сумує німа,
В других виклика вона сльози
І плаче сама.

Сміюсь я, жартую, співаю,
Не скаржусь на долю зовсім
І бью по розірваних струнах
На серці моїм.

1906 р.