Дві хмароньки зустрілися
У-досвіта колись,
Зустрілися, спинилися,
За рученьки взялись.
Хотілось їм зостатися,
Удвох прожити вік,
А вітер злий смявся вже
Десь збоку біля їх.
І стали тихо плакати
Дві хмароньки ясні
І сльози їхні падали,
Сріблясті і рясні.
А трави в свої рученьки
Ловили радо іх
І грались, ніби в кремняхи
Сльозами хмарок тих.
