Цю сторінку схвалено
ЗІВЯЛЕ ЛИСТЄ.
|
I.
По довгім, важкім отупіню
Знов трискає хвиля пісень,
Неначе з під попелу разом
Язиками буха огень.
Що щастєм, спокоєм здавалось,
Те попелу тепла верства,
Під нею жаги́ і любови
Не згасла ще іскра жива.
Не згасла ще, тліла, ятрилась,
Помимо сліз моіх роси;
Та вітер повіяв і попіл розвіяв —
Тепер ти огень той згаси!
Ні годі! Не буду гасити!
Най бухає грішний огень!
І серце най рве ся, та вільно най ллє ся
Бурливая хвиля пісень!
II.
Не знаю, що мене до тебе тягне,
Чим вчарувала ти мене, що все,
Коли погляну на твоє лице,
Чогось мов щастя й волі серце прагне.
