Крив червяка! Ох, чи не в сні
Любились щиро ми з тобою?
І серце бідне рвесь у мні,
Що ти — злукавила зо мною!…
1880.
Я не лукавила з тобою,
Кленуся правдою святою!
Я чесно думала й робила,
Та доля нас лиха слідила.
Що щирая любов ділала,
Вона на лихо повертала;
Що чиста щирість говорила,
Вона в брехню перетворила,
Аж поки нас не розлучила.
Тиж думаєш, я не терпіла,
В новіі звязки радо бігла?
Тиж думаєш, я сліз не лила,
По ночах темних не тужила?
Не я лукавила з тобою,
А все лукавство в нашім строю
Дороги наші віддалило
І серця наші розлучило,
Та нашоі любви не вбило.
1880.
І ти підеш убитою дорогов,
Котрою день в день тисячі ідуть!
І ти пониженя й неволі путь
Пройдеш, як другі, до кінця самого.
Тепер ще ти борониш ся, небого,
Ще молодою кровю жили бють
І свіжі думи сили додають,
Та швидко о́пору не стане твого.
