Не пора, не пора, не пора
Москалеви й Ляхови служить!
Довершилась Укра́іни кривда стара, —
Нам пора для Украіни жить.
Не пора, не пора, не пора
За невигласків лить свою кров,
І любити царя, що наш люд обдира, —
Для Украіни наша любов.
Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Най пропаде незгоди проклята мара!
Під Украйни єднаймось прапо́р!
Бо пора се великая єсть:
У завзятій, важкій боротьбі
Ми поляжем, щоб волю і щастє і честь,
Рідний краю, здобути тобі!
І що ж, що ми з вами братались?
Все таки ми в дурнях остались.
Було колись волі доволі
Для нас і для вас на Вкрайіні,
І хліба доволі на полі,
Лиш жити б та бути до нині.
Та біс підкусив вас „брататись“,
Братерство ж навпак повернути:
Над братом панами остатись,
В ярмо єго шию пригнути.
І що ти братерства ціною
Загарбав у нас те, що наше, —
Сусіди обох нас з тобою
І тиснуть і друть, брате Ляше.
