В житю, мов на шляху лиць сотні стрічаєш,
Та в поспіху йіх безучастно лишаєш.
Часом лиш попадесь лице характерне,
Що взір по неволі до себе приверне.
Зирнеш, заговориш, і стиснеш за руку —
Найблизша хвилина приносить розлуку.
Та довго ще в тямці відтіль і відсіль
Нераз визирає приязний профіль.
Та де з ким тіснійше злучив тя шлях долі
Чи в бою, чи в праці на рідному полі.
Живеш поруч него, смієш ся і плачеш,
Здаєть ся, всі думи в душі єго бачиш.
Здаєть ся, все ясне, і гнів єго й ласка, —
Аж глянеш пильнійше: все маска і маска.
Лиш маску ти знаєш, єі ти любив,
Що криєсь за нею — і хтож се зглубив?
Часом лиш припадок ту маску відхилить, —
Зирнеш і жахнеш ся: Чи взір мене милить?
Чи знав я сю постать, чи бачив уже?
Лице мов знайоме, та зовсім чуже!
Профілі і маски — ось поле розлоге!
Ось все, що дає нам житє наше вбоге.
Сторінка:З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. 1893.djvu/65
Цю сторінку схвалено
ПОЕЗІЯ.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/ce/%D0%97_%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%BD_%D1%96_%D0%BD%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D0%BD._%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0._1893.djvu/page65-1024px-%D0%97_%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%BD_%D1%96_%D0%BD%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D0%BD._%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0._1893.djvu.jpg)