Оскорблений, унижений,
З гнівом в душі вмираю я;
Нехай і так, що в старця мов,
Похилий мій, нужденний вид,
Та все ж ваш дар напрошений
Глубоко грудь міні ранить.
Нехай і так, що добрі ви
І чесні ви і щирі ви,
Що з милосердя даєте
Старцеви милостині ви;
Та милостині вашоі
Я не благав, я не просив, —
За щож ви дар той тичете,
Щоб руку мні наскрізь палив?
І хтож вам право дав таке,
Щоб милувались ви сейчас
Над кождим, у кого лице
Не так щасливе, як у вас,
В кого уста безкровніі,
Погас в очах веселий жар,
І одіж драна голосно
Говорить: бач, се пролетар?
Хто знає, може драний той,
Блідий, нужденний пролетар
Не хоче милости, вважа'
Пощочиною всякий дар?
Хто знає, може слова лиш
Прихильного від вас він жде,
А може найвдячнійший вам
За ваше мо́вчанє буде́?
А може дар той, за котрий
Вас ваша совість похвалить,
Його важким униженєм,
Мов пясть до долу повалить?
А може за той дар, що в вас
Із милостивих рук плине,
Він милість вашу дешеву,
І руки ваші прокляне?…
12 іюня 1880.
Сторінка:З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. 1893.djvu/45
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/ce/%D0%97_%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%BD_%D1%96_%D0%BD%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D0%BD._%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0._1893.djvu/page45-1024px-%D0%97_%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%BD_%D1%96_%D0%BD%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D0%BD._%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0._1893.djvu.jpg)