Цю сторінку схвалено
НІЧНІ ДУМИ.
|
I.
Ночи безмірніі, ночи безсонніі,
Горе моє!
Мозок наляжуть думки невгомонніі,
В серці грижа мов павук той полонніі
Сіти снує.
Виром невпинним бажаня сердечніі
Рвуть ся, летять —
Вічно невтишені і безконечніі…
Мов на своі мене крила безпечніі
Схопить хотять.
Де ви так рветесь, куди ви літаєте
Думи-орли?
В гості до зірки ви чень не бажаєте?
К земним зіркам же ви й стежки не знаєте
Тут по земли.
О моя ясна, блискуча зірничко,
Де ти живеш?
Чи за житя ще я вздрю твоє личко?
Чи аж по смерти на гріб мій, горличко,
Плакать прийдеш?
12 дек. 1882.
