Ніхто від віку в нас не чув!
Чи бач, хлопята! Дармо каші
Не йіли! Бач його, старого,
Як вивчив!… В радісну, нестрійну
Громаду коло церкви збились
Батьки і стали міркувать,
Як то попу віддякувать
За те. Та поки ще рішились,
Вже з двораків один спішив
У двір, щоб пану все сказати. —
(Пан сам до церкви не ходив,
Щоб враз із бидлом не стояти.)
Скінчилась служба, посвятили
Паски, аж вже з двора біжить
Післанець до попа: в тій хвили
Пан хоче з вами говорить.
Іде наш піп. В громаді тихо
Зробилось, посумніли щось,
Почули, що якесь тут лихо
Над ними без вини стряслось.
Гуртом хотіли провожати
Попа, так він йіх задержав:
„Не треба пана дратувати“ —
Перехрестивши ся сказав
Пішов. З свяченим і з пасками
Громада коло церкви жде, —
Аж ось по хвили він іде.
„Христос воскрес! Та Бог із вами,
Чому не йдете по хатах?
Не бійтесь, не великий страх!
Пан лиш питав мене, як смів я
Без волі власти заводить
Якусь тут школу? Відповів я,
Що школи зовсім не завів я,
Лиш так приватно хтів навчить
Дітей письму, зовсім без плати.
Ну, сего я вам заказати
Не можу — згодя каже пан, —
Лиш по добру я раджу вам,
Покиньте се пустеє діло! —
— Я-б був єго й не зачинав,
(От так я пану відказав)
Сторінка:З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. 1893.djvu/312
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/ce/%D0%97_%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%BD_%D1%96_%D0%BD%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D0%BD._%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0._1893.djvu/page312-1024px-%D0%97_%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%BD_%D1%96_%D0%BD%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D0%BD._%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0._1893.djvu.jpg)