Сторінка:З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. 1893.djvu/281

Що аж радує ся серце!…
Ще на небі лиш де-де
Блискали зірки, а всі вже
В хаті, як закон велить,
На молитві враз стояли.
Дай Бог всім ся так молить
Щиро й твердо! По молитві
Повечеряли гуртом,
Слуги й господарі разом,
Спільно за одним столом.
По вечери помолившись
Зараз спати всі пішли:
Хлопці в стайни, а для мене
Постелили на земли.
Рано знов молитва спільна,
А відтак обід (в ночи
Він, готовий ще від вчора,
Прів заліплений в печи).
Випивши по чарці меду
(Мід сам Хаім виробляв),
Риби доброі по дзвоні
Хаім кождому роздав.
Потім з яйцями цибулька,
Далі з кашею росіл,
Врешті кугель шабасовий
Украсив собою стіл.
По обіді хлопці в поле
Подивити ся пішли,
А жінки крутились в хаті.
Шльома й Хаім потягли
У ванькир, святіі книги
По закону почитать.
Я присів до них. Така то
Чулась в серці благодать
І тепло в тій теплій хаті,
Що здавалось, вік би тут
Жив, і світом би широким
Став міні сей тихий кут.
Бачилось, тут ще остав ся
Відблиск давніх тих часів,
Як посеред своіх шатер
Патріарх старий сидів,