По над селища бідні, непошиті
Хатки, обдерті і пусті стодоли,
По над люд темний, сумовитий, голий,
Ви пливете по мглистому блакиті.
Куди? куди? Чи в красший край зелений,
Залитий світлом, зілєм умаєний,
На нитку мов нанизані мчите ви?
О ждіть! Ось в мглистій і вохкій ярузі
З крилом підтятим брат ваш сохне в тузі!
Возьміть мене в путь, братя! Де ви? Де ви?…
В прекраснім краю барв, богацтва, пісні,
Перекажіть про сірі, безутішні
Мгли, що стоять на нашім видокрузі!
Перекажіть про бідність, сльози вічні,
Про труд безсонний в болю і натузі,
Про чорний хліб твердий, пече́ний в снузі,
Про спів жалібний, мов вітри долішні!
Перекажіть про те, що вас прогнало
З нещасного хоч рідного вам краю,
Щоб всяке щире серце й там ридало!
Та сли й там бідні схнуть, терплять, ридають,
Сли й там земля ссе кров йіх, сльози й піт,
А хліб дає не йім — мовчіть! мовчіть!
20—21 окт. 1883.
Тихенько річка котить хвилі чисті,
Так тихо, що в ній чуєш як тріпочесь
Сверщок, що впутавсь у зівялім листі, —
Що і самому розплисти́сь в ній хочесь.
