Най наші всі зважить терпіня,
До нашого горя долин
Най шле нам потіхи проміня,
О пірє з жидівських перин!
Най тямить, що люд ми ізбранний,
Єго найукоханий син,
Годований зернами манни, —
О пірє з жидівських перин!
Най дасть нам народ сей посісти,
Най дасть нам помститись над ним —
Неси, о неси 'му ті вісти,
О пірє з жидівських перин!
1882.
Пригнути жидів, покорити
Ви раді б під ваші права,
Йіх мову й закон розорити?…
Пусті се, безумні слова.
А знаєте ви, що за сила
В тій мові, в законі тому́?
Вона від віків нас водила,
Мов стовп огняний через тьму.
Се щит наш від на́пору вражого,
Се звязок, що час не порве,
В ній Якова, праотця нашого
Незломнеє серце живе.
Той Яков, що в юности свойій
В пустині з Єговою бивсь,
Ви знаєте, як він на старість
Перед Фараоном явивсь?
Як Осип у ласці великій
Ото в Фараона вже став,
Тоді Фараон єго батька
Побачити ще забажав.
