II. Пірє.
Розвіяне злими юрбами,
Мов снігу платки з над руін,
Летиш ти до хмари з вітрами,
О пірє з жидівських перин!
Мов сніг ти летиш аж до хмари,
Вкриваєш поля мов килим,
О свідку великоі кари,
О пірє з жидівських перин!
Знать бачити горя не хочеш,
Що ми ту в тій хвили терпим,
Сніжними крильцями тріпочеш,
О пірє з жидівських перин!
Як грубі мужицькіі руки
Рвуть наше добро без причин
І нам задають люті муки —
О пірє з жидівських перин!
Як наші хати́ розкидають
Аж геть до послідніх делин,
Як наші шинки розбивають —
О пірє з жидівських перин!
Весь город від краю до краю —
Руіна одна, плач один!
Гляди ж на тих варварів зграю,
О пірє з жидівських перин!
Гля́ди, що тут нашоі страти,
Що наших ту впаде слезин, —
Щоб Богу се все розказати,
О пірє з жидівських перин!
