Цю сторінку схвалено
I. Самбатіон.[1]
Гадаєте, вже й побідили
Отті, що в безумнім гніві
Мордують жидів на Вкраіні?
Побачим, сли будем живі!
А я напере́д вам те кажу,
Як в наших се письмах стоіть:
Завчасно з побіди хвалять ся,
Жиє бо ще цар наш Давид!
Ви чули, жидів много тисяч
Іде на всі кінці землі!
Вони йдуть шукати Давида
Край моря в дворі на скалі.
Там з божоі волі жиє він,
Щоб племя своє боронить:
Він вчує про нинішні кривди,
І страшно ті кривди пімстить.
- ↑ Після звістних жидівських погромів на Вкраіні в р. 1881. панувало між нашими жидами, особливо на Підгірю, велике занепокоєнє. Носились дивовижні слухи, трівожні оповісти, зловіщі пророкованя. Жидівські людові співаки складали навіть пісні о тих фактах, то гумористично висміваючи жидівську трівогу, то наслідуючи тон давніх псальмів і благаючи Єгову о поміч. Мені лучилось чути кілька таких пісень і оповідань. Особливо вразило мене сучасне приноровленє звістноі міні вже давнійше казки про кіпуче море Самбатіон, і пісня (жаль, що я не міг єі записати) зложена в жидівськім жаргоні, з повторюваною в кождій строфі апострофою до піря з розбитих жидівських перин. Отсе й були сюжети двох перших „Жидівських мелодій“.
