Сторінка:З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. 1893.djvu/197

Цю сторінку схвалено
VII. Журавлі.

Журавлі ключем летять
Піднебесним пла́єм,
Діти радісно кричать
І довкола ну скакать
Прастарим звичаєм:
 Круцю, круцю, журавлі,
 Ваша мати на воді![1]

І глядять на нів з страхом,
А на пів цікаво,
Чи ключ змилить са й кругом
Завертить ся, чи тягом
Геть полетить право?
 Круцю, круцю, журавлі,
 Ваша мати на воді!

Полетіли журавлі,
З дороги не збились,
А хлопята ті малі
За ключем, пок щез у мглі,
Довго ще дивились.
 Круцю, круцю, журавлі,
 Ваша мати на воді!

„От неправда, що міні
Баба говорили!
Від йіх пісні журавлі
Не знижались до землі,
Шляху не змилили!“
 Круцю, круцю, журавлі,
 Ваша мати на воді!

Правда, діти, не все так,
Як бабуся каже,
Та сю казку перший знак,

  1. Є народна повірка, що коли весною журавлі летять з вирію можна змилити з дороги цілий ключ, застромивши ніж вістрєм у землю та крутячись довкола него, держачи руками за ручку ножа і співаючи пісеньку ужиту ось-тут як рефрен.