Цю сторінку схвалено
VII.
Не забудь, не забудь
Юних днів, днів весни, —
Путь житя, темну путь
Проясняють вони.
Злотих снів, тихих втіх,
Щирих сліз і любви,
Чистих поривів всіх
Не встидайсь, не губи!
Бо минуть — далі труд
В самоті і глуші,
Мозолі наростуть
На руках і душі.
Лиш хто любить, терпить,
В кім кров живо кіпить,
В кім надія ще лік,
Кого бій ще манить,
Людське горе смутить
А добро веселить, —
Той цілий чоловік.
Тож сли всю житя путь
Чоловіком цілим
Не прийдесь тобі буть, —
Будь хоч хвилечку ним.
А в поганіі дні,
Болотяніі дні,
Як надія пройде
І погасне чутє,
Як з великих доріг
Любви, бою за всіх
На вузкі та круті
Ти зійдеш манівці,
Зсушить серце жура,
Зколють ноги терни, —
О, тоді май житя
Вдячно ти спомяни!
