І найдужше над тим
Дивувалась зима,
Що на цвіт той дрібний
В неі сили нема.
27 марта 1880.
Гримить! Благодатна пора наступає,
Природу роскішная дрож пронимає.
Жде спрагла земля плодотворноі зливи
І вітер над нею гуляє бурхливий
І з заходу темная хмара летить —
Гримить!
Гримить! Тайна дрож пронимає народи, —
Мабуть благодатная хвиля надходить…
Мільйони чекають щасливоі зміни, —
Ті хмари — плідноі будущини тіни,
Що людськість мов красна весна обновить…
Гримить!
1880.
Гріє сонечко!
Усміхаєся небо яснеє,
Звонить пісеньку жайвороночок,
Затонувши десь в бездні-глу́біни
Кришталевого океану…
Встань,
Встань орачу! Вже прогули́ вітри,
Проскрипів мороз, вже пройшла зима!
Любо дихає воздух леготом;
Мов у дівчини, що з сну будиться,
В груди радісно бєсь здоровая
Молодая кров,
Так і грудь землі диха-двигаєсь
Силов дивною, оживущою.
