Сторінка:З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. 1893.djvu/121

Славна „Ботокудська Рада“
Аж спотіла вся в утомі
Три дни радивши, який би
Герб дать на „Голоднім Домі“.

Три дни радять — годі врадить!
Вже четверта днина чеше,
І урадили такий герб:
Злотий пес на сонце бреше.

Рік робили того пса.
Рік несли, а рік ставляли.
„Стійже тут на нашу славу
І бреши!“ вони сказали.

І стоіть той лютий пес
На „Голоднім Домі“ й доси.
Став на ковбицю ногами
І до сонця морду зносить.

І сидить в „Голоднім Домі“
Ботокудська рада й доси,
Против мрій, думок, теорій
Сміло голос свій підносить.

Але тихо ясним небом
Сонце радісно пливе, —
В ботокудські тихім краю
Племя родить ся нове,

Племя люте і безбожне,
Що смієсь з отих героів,
Із стовпів тих ботокудських
І з покори йіх староі.

Але біс йім, тим новим!
Не вони нас тут обходять,
А ті древні Ботокуди,
Що діла́ великі плодять.

Бо чень кождий догадаєсь,
Що на псі вони не стали.
Але далі в світ широко
Ботокудство прославляли.