Ботокуди — ціцерони,
Ботокуди то артисти:
Як говорять — то з амбони,
Як співають — акафисти.
Ботокуди — лікарі!
На нервовую дразливість
Бидла мають ліки: піст
І святую стремезливість.
Ботокуди — педагоги:
Щоб у бидла відібрати
Всю охоту до науки,
Требника дають читати.
Ботокуди — мудрі люде!
Що там ваші европейські
Ліберали, націонали —
Кращі в нас своі, рутенські.
Не хвали ся ж ти, Европо!
Шкода твоіх праць і трудів!
Що там маєш, те і маєш,
Та не маєш Ботокудів.
Другий розділ оповідає про початок Ботокудів. Стан краю перед 1848 роком характеризує ся отсими словами:
Кажуть люде: з початку
Світ тонув у тьмі кромішній;
Зве́рха уносивсь канчук,
В низу гнулись душі грішні.
Грішні душі, просте бидло
Гнуло в праці карк свавільний,
А канчук гуляв свобідно,
Лад піддержував суспільний.
І тиша була. Міг кождий
Преприємно проживати,
Хто при свисті канчука
Мав охоту танцювати.
