Сторінка:З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. 1893.djvu/115

VI. „Ужас на Руси“.

Лихо, сусідо! Ой горе нам, свату!
Світ вже кінчить ся! Вже буря гуде!
Чув ти? На нашу нещасную хату,
Кажуть, страшенная змора іде.

Десь проявились якісь нігілісти —
Кажуть, що се людойіди, хотять
Русь нашу матінку з кашею зйісти,
Перевернути теперішній лад.

Все переве́рнуть у низ головами:
Учні професора стануть навчать,
А як азбуки не вміє — різками,
Як він йіх нині, будуть єго прать.

Вірні тоді парастас будуть править,
Але поклони піп битиме сам;
Купчик над склепом сей напис поставить:
„Хто дасть найменше, товар єму дам.“

Суд буде також для них відповідний:
Неук судитиме вчених панів.
Хто вкрав а хитро, той вийде свобідний,
В цюпу, хто вкрасти хотів а не вмів.

Красти, ошукувать всім буде вільно,
Чесний заробок — отсе буде встид.
Злодія зловиш в коморі — постій-но!
Злодій тебе до уряду тащить.

Не хлоп державі з кровавого поту
Буде як доси податки зносить,
Але держава за хлопську роботу
Преміі буде рік річно платить.

Волі назадники стеклі запрагнуть,
А ліберали єі проклинуть,
Взад поступовці мов раки потягнуть,
Прямо вперед невидющі підуть.