Цю сторінку схвалено
|
Най стихне й не рухаєсь, |
II.
Був у нас мужик колись,
Що йів хліб і сало,
Днесь такі перевелись,
Хліба всім не стало.
Був і піп у нас колись —
Працював як люде,
Днесь такі перевелись,
І вже йіх не буде.
Був співак у нас колись,
Що співав „Буй-Тура“,
Нині в него, подивись,
Банко-агентура.
Твердоруський був колись
З чорним піднебінєм,
Нині смирним став, дивись,
Ляцким сотворінєм.
Народовець, прогрессіст,
З кутасом мав шапку,
Нині смирний канцеліст
Лиже старшим лапку.
Вільнодумець, що робив
Богу все обєкціі,
Нині смирно йде, ади,
В Юр на реколлєкціі.
Боже, що за дивний світ.
Що за переверти!
Чи сміятись, чи жаліть,
Чи просити смерти?…
1881—1893.
