Сторінка:З Кодексу Гетьманця.djvu/1

Цю сторінку схвалено
КРАЄВА ОРҐАНІЗАЦІЯ СОЮЗУ
ГЕТЬМАНЦІВ ДЕРЖАВНИКІВ У НІМЕЧЧИНІ
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 
З Кодексу Гетьманця
 
  1. Не привілеями, а обовязками рядяться Гетьманці. Нашим найвищим правом є обовязок йти в перших рядах у боротьбі за Славу й Велич України.
  2. Не роскоші і земські блага обіцюють Гетьманці. Лиш хто за Гетьмана й Україну муки терпіти, кров пролляти й життя віддати готовий — той приступай до Гетьманців.
  3. Для Гетьманця нема спочинку й приватного життя. Все його життя — праця для України. В Неї непохитно вірити, для неї невтомно працювати.
  4. Ніколи нас не побила б ворожа сила, якщо б ми самі себе вперед не побили. В єдности — Сила народу. Боже, нам єдности дай.
  5. Єдність осягається любовью. Українцеві прости уразу, як братові.
  6. Велика українська вада: брак карности й послуху. Гетьманець безоглядно карний і послушний своїм зверхникам. Він шанує українські авторитети. Не вірить, ні не служить чужинцям.