це пасаж, де автор описує подрібно, отже може занадто подрібно для ляїка бій з білопогонниками. Хоч, розуміється, і це має свою вартість. Зате певно не задоволитеся прочитати тільки один раз опис Чорного моря та побережжя міста Теодозії. Признаюся, що я давненько не стрічав в українській літературі такого вірного, а заразом прекрасного опису природи.
На мент, і Ви неначе бачите перед собою осліпляючий лиск аква маріне, а в глибині стайку кефальок або скумбрій, а там далі на крайнебі постигає пароход з Керчі до Теодозії, а з „Містка зідхань” доноситься до Вас тихенький шепіт. І любо Вам, і досада Вас бере, що цю нашу не свою землю топче… (чужий чобіт москаля).
Повість багата сензаційними положеннями, сильно приковує увагу читача, але і здорово грає по нервах. Та це молодіжі подобається, а нам робить це лиш добру прислугу, бо заохочує до читання поважніших книжок.
Тепер мимоволі насувається мені перед очі „Зірка” Богдана Лепкого. Це неначе двійниця „Зірки” Зубенка. Які симпатичні нам ці героїні, повні посвяти для Батьківщини, відважні аж до саможертви; як багато вище стоять вони від пересічного буденного світа, а оскільки ще більша віддаль між ними і молодіжжю нашої ближчої батьківщини — Буковини.
Дай Боже, щоб якнайбільше появилося таких зірок на українськім небі, а тоді будучність — наша, і не буде нас лиш сорок мільйонів нуль, як характеризує нас О. Бабій у Гуцульськім Куріні.
Гарячо поручаємо цю книжку, бо лиш влучні твори з наших визвольних змагань зроблять нашу молодь такою, якою вона повинна б бути”…
_-_page_145.png)
