— Гарна штучка… Ага… ще й з написом: „Моїй любій Галині — на спомин”.
— Так… на спомин… — додав він, ховаючи торбинку до кишені.
— А тепер, громадянко, оголошую вам: в імені революції й совітської влади ви арештовані… Товариші, — звернувся він до жовнірів: — від цього часу ви відповідаєте за арештовану. Відведіть її до чека…
Застигла, мов скамяніла, сиділа Галина в куті; так само мовчки підвелася. Її оточили червоноармійці.
Пішли.
Єдине слово вирвалося з її затиснених уст:
— Підлота…
В хаті був гармідер…
Мов блискавка, облетіла українців міста Х. вістка, що чека заарештувала трьох членів центрального повстанського комітету.
Ось-ось мали виступити збройно. Написано накази, виготовлено плян спільної акції, призначено час — і от усі ці пляни, списки, накази опинилися в руках черезвичайки.
Це розкриття змови могло потягнути за собою фатальні наслідки: виарештування повстанських провідників у цілому краю, унешкідливлення повстанської акції; це підтяло б сили Української Армії і в результаті програна визвольна боротьба.
Само собою розуміється, що було б багато жертв, пролилось би багато невинної крови.
Два члени центрального комітету ще покищо, були на волі, не розконспіровані. Це були Тузько й Кришевський.
