горяче співчутя як і сімям вояків, що згинули при здобутю Бастилїї.
Тимчасом юрба виламує двері тюремних келїй і вязнї виходять на волю. Та-ба! для трох вязнїв воля прийшла за пізно. Перший з них ґраф Солаж просидївши в вязницї цїлих сїм років, не знайшов, як вийшов звідтам нї родичів, котріб його приймили, нї майна, котрим вже заволодїли ненажерливі наслїдники. Другий звав ся Уайт. В чім його обвинувачували? Се зістало ся невідомим. Даремне його розпитували. Він збожеволїв. Третий Тавернє, полїчив своїх визволителїв за катів, почав відбивать ся від них і тільки тодї втихомирив ся, коли вони кинулись його цїлувати. На другий день його зустріли на вулицї. Він бурмотїв якісь безглуздні слова, він також збожеволїв.
Народ обшукав усї куточки Бастилїї, спустив ся в її хмурі льохи і повернув з страшною здобичю: там були ланцюхи, котрі може не раз сковували зовсїм безвинні руки, якісь чудні й страшні струменти, якісь дивні машини, старі, залїзнї панцирі, котрі мабуть істнували для того щоб обхопить вязня з ніг до голови, та зробить для нього неможливим найменчий рух. На картинї, котру знайшли в тю-
