масами, і, завдяки цьому, потрібно скупчити увагу всіх органів на зміцнення районових центрів при дальшому непослабному зміцненню округових центрів.
У 1922 році, на початку переведення реформи, в звязку з укрупненням всіх адміністраційних одиниць було переведено скорочення кількости сільрад, при чому за весь час існування побільшених сільрад практика виявила потребу поширення мережі сільрад під керовництвом округових центрів.
З цією метою З'їзд пропонує керуватися постановою IV Сесії ВУЦВК'у VIII Скликання, про організацію сільрад в тих залюднених місцевостях, де населення нараховується менш одної тисячі, але не менш 500 чоловік, в залежности від умовин тієї місцевости.
Завдяки тому, що досвід утворення самостійних районів та сільрад в місцевостях, що їх залюднено переважно національними меншостями, дав позитивні наслідки, З'їзд пропонує і в майбутньому провадити цю лінію за для забезпечення інтересів національних меншостів і, ухвалюючи резолюцію IV Сесії ВУЦВК'у VIII скликання про низове районування припускає організацію сільрад, коли нараховується не менш 500 мешканців, а організацію райвиконкомів — коли мається 10.000 мешканців та доручає ВУЦВК'у неухильно переводити цю постанову в життя.
Перехід до 3-хступневої системи управління висовує як чергове завдання до збільшення самодіяльности місцевих органів це зміцнення та жвавість низових органів влади шляхом утворення працездатности районових та округових центрів, що їм надано більш широкі права як в господарчому так в адміністраційному та операційному відношеннях, широкого втягнення до роботи в низових радянських установах робітничих та селянських кол, а тому З'їзд вважає за конечне зміцнити керовництво з боку центральних установ, зміцнити дисци-
