3. З моменту видання цеї постанови діловодство в усіх державних установах та державних торговельно-промислових підприємствах, розташованих на території УСРР належить провадити переважно українською мовою, ступнево переходячи на цілковите українське діловодство до речинця, зазначеного в артикулі 1-му, в міру навчання співробітників цих установ української мови й притягнення нових співробітників, що знають українську мову.
4. Відповідальність за затримку переведення українізації державних установ та державних торговельно-промислових підприємств, а також за непереведення її до встановленого в арт. 1-му цеї постанови речинця — 1 січня 1926 року —покласти безпосередньо на керовників установ і підприємств.
5. Усі акти публічно-правчого характеру, а також бланки, штампи, вивіски, етикетки то-що на території УСРР належить перевести ступнево, але не пізніш як 1-го січня 1926 року, на українську мову, з тим що надається право складати їх, поруч з українською мовою, також і російською мовою або мовою відповідної національної меншости, загально-вживаною в даному місці.
6. Зобов'язати Народній Комісаріят Освіти УСРР підсилити свою діяльність в справі допомоги навчанню співробітників державних установ та державних торговельно-промислових підприємств української мови, збільшити число й тираж видань відповідних підручників, поширити розповсюдження української літератури, встановити інспекційний нагляд і обслідування якісної сторони навчання української мови й постановки її, а також, установити щільніший звязок із деожавними установами та державними торговельно-промисловими підприємствами що до переведення українізації їхніх апаратів.
7. Зобов'язати Народній Комісаріят Освіти протягом установленого